Третє народження «Русалоньки»
Третє народження «Русалоньки»
До Києва на гастролі завітав Миколаївський художній академічний драматичний театр, який представив столичному глядачеві виставу «Русалонька», що є спільним проєктом Україна-Данія. Виставу створено за підтримки Danish cultural institute. Показ відбувся на основній сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
«Русалонька» — вічна історія кохання, що пливе крізь століття.
Уперше вона з’явилася на світ у ХІХ столітті в Данії, з-під пера великого Ганса Крістіана Андерсена — майстра світлої печалі й поетичної глибини. Ця казка розповідає не лише про русалку, яка покохала принца, а й про внутрішню жертву, силу почуття, здатного змінити саму природу буття.
Русалонька — не просто героїня дитячих снів. Вона — символ самовідданості та надії. І хоча земне щастя виявилося недосяжним, її серце здобуло безсмертя. Вона стала світлим духом, що знов і знов повертається до нас — кожного разу, коли ми віримо в любов понад усе.
— Я звернувся до офісу Посольства Данії в Миколаєві, яке знаходиться напроти нашого театру, — пригадав директор-художній керівник Миколаївського художнього академічного драматичного театру, заслужений діяч мистецтв України Артем Свистун. — Запропонував зробити проєкт, який би допомогла реалізувати Данія. Вони нас підтримали, забезпечили постановку фінансово.
Дуже вдячний за участь у цьому проєкті головному режисеру нашого театру, заслуженому діячу мистецтв України Євгену Курману. Коли зайшла мова про спільний проєкт з Данією, то ми відразу вирішили, що це буде «Русалонька».
Особливо приємно, що під час прем’єри був телеміст з музеєм Андерсена в Копенгагені. Діти з Миколаєва та Херсона крім потужної вистави також мали можливість побачити як живе Данія.
А нещодавно за ініціативи Данського Посольства в Україні виникла ідея обмінних гастролей. Наш театр приїхав з гастролями до Києва, а в листопаді Національний театр імені Лесі Українки завітає до Миколаєва теж з казками Андерсена. Дуже приємно, що відбувається такий творчий обмін і український глядач долучається до данської культури.
Думаю, що «Русалонька» буде довго жити. Майже кожного місяця показуємо її в Миколаєві. Моніторимо, як цю виставу сприймають діти.
Нам дуже сподобався київський глядач. Дітям цікаво, вони розуміють про що вистава. Сподіваюся, що багато з них, коли прийдуть додому, то прочитають цю казку. Звернули увагу як діти реагують на афішу. Вони знають, хто такий Андерсен.
Дякуємо, що вже втретє нас гостинно приймає адміністрація Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Першу свою виставу ми показали на сцені під дахом, другу на новій сцені і, тепер, на основній сцені театру.
— Специфіка роботи над дитячими виставами відрізняється від роботи над виставами для дорослих, — зазначив режисер-постановник вистави, заслужений діяч мистецтв України Євген Курман. — Дітей не обманеш, треба вміти утримувати їхню увагу. А ще у дитячих виставах є один непростий момент — вони повинні подобатися як дітям, так і їхнім мамам та бабусям. Якщо літня жінка, яка привела дітей каже, що це хороша вистава, значить така постановка має шанси на успіх (усміхається).
Я досить часто ставлю дитячі вистави і вважаю, що це дуже важливо. Окрім виховної функції театр покликаний переносити глядача в іншу реальність. Діти повинні вірити у щось справжнє у житті. Тому, що настане день, коли вони залишаться сам на сам з цим життям. І тоді крім їхньої віри і внутрішньої сили у них нічого не буде.
Щодо «Русалоньки» у мене особлива концепція. У кожному театрі, де я працюю на постійній основі, доводжу художньому керівництву, що у репертуарі має бути цей матеріал. І ми в цьому сходимося. Це мій сюжет, він мені глибоко зрозумілий. Це історія про перетворюючу силу кохання. Через кохання чудовисько стає людиною, а потім — янголом.
Перша прем’єра поставленою мною «Русалоньки» відбулася 25 років у Київському Молодому театрі. Головну роль у ній виконувала Римма Зюбіна. Дуже вдячний пані Риммі, що вона завітала подивитися наші гастролі.
Потім я поставив цю виставу у Кропивницькому. А коли почав служити у Миколаївському художньому театрі, «Русалонька» так само знайшла собі дорогу до сцени. У новій виставі інші виконавці, інший художник. Кожного разу матеріал втілюється автентично, неповторно, оригінально. Це диктують актори, їхня психофізика. Їхня природа інакше відкриває цей матеріал.
Дуже радію за Інну Добренко (Русалонька). У неї не так багато головних ролей. Це актриса, яка повинна розвиватися, бути героїнею у нашому театрі. Андрій Балдук (Принц) — молодий герой, на якого у нас великі очікування. Вже сьогодні він може багато чого зробити.
Театр не для того, щоб розважати глядача, а щоб люди вірили. Якщо ти бачиш цих двох молодих людей, виріш в їхні стосунки і починаєш співпереживати, значить місія виконана.
Наша художниця-постановниця Олена Рисукова дуже талановита людина, яка розуміє сценографічний і дизайнерський простір сцени. Вона використовує у своїй роботі сучасні технології, має багатий творчій арсенал.
З усіх трьох реплік «Русалоньки» ця, безумовно, найбільш видовищна. Загалом кожна вистава мала своє зерно, свою природу, неповторність. Але якістю виконання декорацій і пошиттям костюмів мене найбільше вразила саме нова постановка. Хочу тут зазначити, що у цьому нам фінансово допоміг Данський інститут культури.
У нашому театрі дуже сильні цехи. В Україні лишилося мало театрів, які зберегли професійні виробничі цехи, де сидять бутафори, які вміють зробити такий об’єкт, що виглядатиме на сцені чимось надзвичайно важливим і цікавим.
Балетмейстерка Олена Лисенко налаштована на сучасне хореографічне рішення. Вона частий гість у моїх виставах тому, що я, а в кожній з них намагаюся мати окрему пластичну лінію. Аби підкреслити, що Русалонька втратила голос і в неї боліли ноги балет повинен був бути одним з найвиразніших засобів у цій виставі.
Підбором музики займалася дуже талановита людина — звукорежисер і музикант Олександр Головньов. Вважаю, що музика підібрана надзвичайно вдало. Коли є можливість, то завжди намагаюся працювати з Олександром.
Після прем’єри минув рік. Вистава тільки набирає, актори стають більш впевненими у творенні образів.
Новий театральний сезон у нашому театрі відкриваємо прем’єрою. Одеський режисер Олександр Самусенко ставить «Безіменну зірку» Михаїла Себестіана. Після цього буде моя постановка Вільяма Гібсона «Двоє на гойдалках». Потім — потужний новорічний проєкт «Мері Попінс». А ще «Азалія» Іва Жамиака.
На 2026 рік плануємо виставу за твором Едуардо де Філіппо «Велика магія», над якою я вже почав працювати. Молодий режисер ставитиме Олбі «Хто боїться Вірджинії Вульф».
Отож, запрошуємо до нашого театру!
