Миколаївський академічний художній російський драматичний театр

У 1881 р. міщанин Карл Монте побудувавфасадом на вулицю Різдвяну (нині – Лягіна)

першу в Миколаєві спеціалізовану театральну будівлю. Керував будівництвом автор проєкту Теофіл Брусницький. Глядацька зала театру складалася з 350 місць партеру і амфітеатру, 36 лож бенуара і бельетажу, галереї.

У 1894 р. театр був придбаний купцем Яковом Шеффером.

Новий власник театру в 1898 р. перебудовує його: була збільшена глядацька зала,

по-новому обладнана сцена, з’явилося ще одне фойє, замість галереї – гальорка.

Театр став вміщати 1310 глядачів.

На сцені з гастролями виступали знаменитості того часу: М. Щепкін, М. Савіна,

М. Єрмолова, В. Коміссаржевська, брати Адельгейм, О. Южин-Сумбатов, М. Дальський, Ф. Шаляпін, К. Марджанов, О. Яблочкіна, В. Маяковський, Вс. Меєргольд, П. Стрепетова та ін.

Невичерпною любов’ю миколаївців користувався театр українських корифеїв

М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, М. Заньковецької, М. Садовського, П. Саксаганського, М. Садовської-Барілотті.

Знаменита трупа корифеїв 14 березня 1900 р. вперше в Миколаєві виконала оперу М. Аркаса «Катерина». Перші у місті «синематографічні» сеанси також

проходили в театрі Шеффера.

Колектив пересувного театру «Шахтарка Донбасу», 1935 р

 

З початком революції 1917 р.будівлю театру використовували для різноманітних зборів.

Постійною трупою театру постановою Миколаївської міської ради від 3 січня 1935 року став пересувний драматичний театр«Шахтарка Донбасу», створений 1922 р. у Луганську відомим театральним діячем Григорієм Свободіним. Першим директором нового театру став АбрамВайсенблюм, головним режисером – Євген Венгре.

Репертуар першого стаціонарного театру складали як вистави «Шахтарки Донбасу»,

так і нові: «Інтервенція» Л. Славіна, «Аристократи» М. Погодіна, «Платон Кречет»

О. Корнійчука, «Вовки і вівці» та «Гроза» О. Островського та ін.

 

Звістка про початок ІІ світової війни застала колектив театру на гастролях у Полтаві.

 

А 2 серпня 1941 р. трупу евакуювали на Урал.

За 27 місяців перебування на Уралі колектив театру випустив 27 прем’єр, зіграв більше 400 вистав. 216 концертних програм було показано у військових частинах, шпиталях.

У Миколаїв колектив повернувся у 1944 р. Будівля театру після пожежі знаходилася у

аварійному стані. Колектив продовжив роботу на виїзних майданчиках.

Оновлену будівлю театру було відкрито 23 лютого 1946 р.

Сцена з першої прем’єри театру – «Оптимістичної трагедії» Вс.Вишневського, 1934 р.

 

50-ті рр. були відзначені стрімким творчим підйомом театру – колектив очолив талановитий Дмитро Крамськой.

Основу і гордість репертуару складали масові вистави-полотна народно-патріотичного,

героїко-романтичного напряму, всі – режисури Д. Крамського: «Шторм» В. Білль-Білоцерковського, «Прапор адмірала» О. Штейна, «Незабутній 1919 – й» Вс. Вишневського, «Порт – Артур» А. Степанова, І. Попова, «Макар Діброва» і «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука та ін.

Успіхом користувались і вистави класичного репертуару: «Пан Дюруа» Г. де Мопассана, «Без вини винні» та «Одруження Бальзамінова» О. Островського, «Учитель танців» Лопе де Вега, «Приборкання норовливої» В. Шекспіра, «На дні» М. Горького та ін.

 

З 1956 по 1959 рр. художнє керівництво театром здійснював режисер В. Данилов.

У 1950 р. у миколаївській виставі «Украдене щастя» І. Франка (режисер – Ю. Соколов) роль Миколи Задорожного зіграв легендарний Амвросій Бучма, народний артист УРСР.

 

60-ті – 70-ті рр. – час пошуку режисера-лідера, керівника, який би обрав вірний напрям для подальшого творчого розвитку колективу.

 

Яскраве творче життя театру з 1982 по 1987 рр. забезпечив новий головний режисер

Микола Коваль.

Різноплановий багатотематичний репертуар, відкриття малої сцени, яка протягом п’яти років радувала глядача прем’єрами, успіхи акторської режисури, відновлена традиція творчих зустрічей – такими були досягнення колективу під впевненим керівництвом М. Коваля.

80-ті і 90-ті рр. об’єднує творчість режисера, який очолював колектив десять років і за цей час створив йому стійкий імідж театру, що гостро реагує на проблеми і негаразди суспільства. Анатолій Літко вдруге став творчим керівником театру.

 

У цей період з’явились вистави, які стали значущими доробками колективу: «Олімпійки»

О. Галіна, «Гра тіней» Ю. Едліса, «Поминальна молитва» Г. Горіна, «Росс непереможний»

В. Ганічева, «Геркулес і Авгієві стайні» Ф. Дюрренматта, «Пристрасті по Ісусу» А.Малярова, «Ваша сестра і полонянка…» Л. Разумовської та ін.

 

Після буремних 90-х колектив очолив Микола Кравченко. Театр було виведено на новий творчий і фінансовий рівень, відновилася гастрольно-фестивальна діяльність.

 

У 2002-2004 рр. проведено ремонт- реконструкцію будівлі театру – пам’ятки історії та архітектури ХІХ ст. У 2009 р. театру було присвоєно почесний статус «Академічний».

У 2006 р. започатковано проведення Театрального фестивалю Міжнародного Чорноморського клубу «HomoLudens» («Людина, що грає»).

У цей період з’явилися вистави, які стали вагомими творчими досягненнями театру:

«Дядя Ваня», «Вишневий сад», «Керівництво для бажаючих одружитися» за творами А. Чехова, «Верона: ще одна історія кохання» Г. Горіна, «Лісова пісня» Лесі Українки, «Пристрасті по Торчалову» М. Воронова, «Дні Тараса» за Т. Шевченком, «Дракон» Є. Шварца та ін.

Нова віха в історії театру почалася у квітні 2017 р.- колектив очолив директор-художній

керівник Артем Свистун.

Період перетворень – господарських, організаційних, творчих – приніс багато позитивних

змін. Ініційована традиція літніх театральних сезонів. 1 червня 2017 р. було відкрито сценічний майданчик у сквері театру, 27 березня 2018 р. – малу

сцену, 14 вересня – камерну сцену в аrt-центрі.

В оновленому аrt-центрі розміщено також інтерактивний музей історії театру, бібліотеку театральної літератури, відеотеку вистав театру.

19 грудня 2020 року відкрито унікальну в Україні дитячу ігрову «Кімнату театральних професій».

З новим керівництвом кардинально змінились підходи до творчої роботи: з’явились нові форми, стилі, напрями, колектив оволодів і успішно використовує на сцені прийоми інших театральних шкіл, зокрема біомеханіку Меєргольда, принцип відчуження Брехта, систему Гротовського.Відбулися закордонні гастролі у Молдову, Литву, Грузію, Білорусь, Польщу.

На базі театру проводиться Фестиваль-форум «Міжнародна літня театральна школа

«Театрон», фестивалі «Мельпомена Таврії» («Мельпомена на Миколаївщині»), «Молоко».

У 2019 р. після дворічної перерви відроджено театральний фестиваль «Homo Ludens»

(«Людина, що грає»).

З 2017 року засновано видавництво «Театральної газети».

З 2018 року на базі театру працює театральна школа-студія.

Театр став справжнім культурним центром міста. У фойє проводяться виставки робіт художників та фотомитців міста і області.

Люди з особливими потребами також долучаються до відвідин театру – для них створені всі необхідні умови: кнопка виклику біля каси, пандуси, тактильні таблички зі шрифтом Брайля, спеціальна санітарна кімната, місце для паркування автотранспорту.

Репертуар театру вражає різноманіттям. Афішу складають вистави за творами української та світової сучасної і класичної драматургії.

До створення постановок долучаються українські і закордонні режисери: М. Косьцюлек

(Польща), Й. Бузиляускас (Литва), К. Гогідзе(Грузія), М. Яремків, С. Чверкалюк, Є. Тищук, Л. Сомов, П. Гатілов, Є. Олійник, К. Богданова, А. Карай, К. Гросман та ін.

Проводяться унікальні заходи, ініціатором і художнім керівником яких є директор-художній керівник театру А. Свистун: «Ніч у театрі», «Все заради кохання», «Все заради жінок», «Божоле», «Сміюся й плачу над собою», театральні квартирники на камерній сцені. У 2020 році започатковано проєкт «Осінній театрон» – показ вистав під відкритим небом на історичних місцях Миколаївщини.

 

Ми і сьогодні пишемо історію, тому: далі буде…

 

 

Більш детально ознайомитись з історією нашого театру ви можете відвідавши інтерактивну екскурсію музеєм Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру (див. вкладку «Послуги»)